Лекція № 4.

Тема: Урок - основна форма організації навчальної роботи по інформатиці.

Питання.

1. Специфіка уроку інформатики. Підготовка вчителя до уроку.

2. Організація i проведення різних типів уроків з інформатики.

3. Етапи засвоєння знань.

4. Форми і засоби перевірки і контролю знань учнів.

Специфіка уроку інформатики.

Центральною ланкою навчально-виховного процесу в школі є урок. Сучасний урок постійно збагачується різноманітними наочними, зоровими, звуковими елементами, збагачується різноманітними технічними засобами навчання. В останній час використовуються автоматизована система, що може організувати оптимальне чергування в часу звукових і зорових образів, що несуть навчальну інформацію, може організувати і контролювати послідовність і правильність дій кожного учня.

Сучасний урок з інформатики має наступні особливості:

− безпосереднє спілкування школяра з комп'ютером;

− різко зростаюча індивідуалізація навчання;

− істотний обсяг практичних робіт із використанням комп'ютера, при якому час контакту учня з комп'ютером складає не менше половини уроку;

− при роботі в комп'ютерному класі перевага уроків трьох типів: демонстрація (лекція з застосуванням НІТ), лабораторна робота і практикум;

− введення в число основних компонентів передачі знань комп'ютера і зміни, які відбуваються у зв'язку з цим;

− використання в процесі навчання таких функцій комп'ютера як інформаційна підтримка (передача знань учню), контролююча та корегуючи функції, організуюча та діагностуюча функції.

При комп'ютерному навчанні роль вчителя залишається головної, від нього залежить, коли і як використати навчальну програму, як пристосувати її до певного контингенту учнів тощо. При такому режимі роботи навантаження на вчителя зростає, вчителю необхідно організувати індивідуальне навчання у відповідності до індивідуальних особливостей учнів, методично обміркувати на якому етапі уроку використання комп'ютерних програм може принести максимальну користь.

Підготовка вчителя до уроку. При підготовці цього питання варто звернути увагу на освітлення наступних положень:

− загальна підготовка вчителя до уроків починається задовго до початку навчального часу;

− підготовка вчителя до уроків починається з досконалого вивчення в першу чергу програми шкільного курсу ОІОТ, у якої наведене тематичне планування навчального матеріалу, вказано що учні повинні знати та вміти після вивчення кожного розділу курсу, тобто наведено стандарти навчання, а також орієнтоване поурочне планування курсу ОІОТ (програма 2002 року) .

− підготовка вчителя до уроків починається з досконалого вивчення змісту навчального матеріалу;

− підготовка вчителя до конкретного уроку починається з продумування змісту навчального матеріалу, аналізу тієї частини програми, що відноситься до майбутнього уроку, а також до попереднього і наступного, установлення між ними зв'язку і послідовності;

− при підготовці до уроку вчитель інформатики вивчає характер викладення навчального матеріалу в шкільних підручниках та обирає більш оптимальний з них,

− ознайомлення з необхідним програмним забезпеченням, установка або налагоджування його на комп'ютерах у класі;

− робота по розробці сценарію уроку та підготовка конспекту (плану) уроку, обов'язкової перевірці всіх завдань практичного характеру на комп'ютері;

− учитель повинен продумати можливі нестандартні ситуації в роботі учнів за комп'ютером і передбачити можливі шляхи їх виправлення з обов'язковою апробацією цій шляхів за комп'ютером.

Організація i проведення різних типів уроків з інформатики.

Лекція.

Термін «лекція» має 2 змісти: це і форма, і засіб. Лекція завжди фронтальна. Вона може підтримуватися комп'ютером як засобом наочності і демонстрації і, якщо дозволяє обладнання кабінету, проводиться в комп'ютерному класі. Вчитель може заздалегідь підготувати для учнів комп’ютерний варіант конспектів навчального матеріалу. При наявності таких конспектів посилюється самостійне керування пізнавальною діяльністю, знімається побоювання не записати щось важливе.

Оптимальна форма конспекту: ліворуч в вигляді тез вже надруковано головне в навчальному матеріалі, праворуч залишається місце для коментарів учнів. Це призводить до індивідуалізації навчальної діяльності, розгортання розумових операцій учнів. З іншого боку, «гарантований» конспект дозволяє деяким учням слухати «вполуха», тут все вирішує мотивація, інтерес до предмету.

Семінар.

Семінар є перехідною формою від фронтальної до індивідуальної роботи і тому зберігає своє значення при вивченні інформатики. На семінарах зручно виробляти домашинні навики і вміння, тому що створювати алгоритм або освоювати незнайому середу прямо за екраном можуть лише деякі учні. Працювати без попереднього вивчення інструкції неефективно по відношенню до машинного часу і до самопочуття учнів. Нарешті, потрібна адекватна форма роботи для колективного осмислення того, що зроблено на комп'ютері. Інколи комп'ютер може відволікати деяких учнів від суттєвості того, що учень за допомогою комп'ютерних програм розв’язує.

Важливим інтелектуальним умінням є спроможність до розгорнутого прогнозу поведінки комп'ютера на основі накопиченого досвіду роботи на ньому. І для такої діяльності теж потрібний семінар. Органічно вписуються до семінару ролеві ігри, оскільки вони потребують обов'язкового обговорювання.

Учню корисно знати, що зараховується як результат роботи на семінарі. Щоб визначитися, що учню «потрібно знати» перерахуємо можливі контрольовані результати:

- Остаточний варіант тексту алгоритму;

- Таблиця виконання алгоритму, складена без ПК;

- Проект діалогу з програмою;

- Відповіді на питання по інструкції;

- Інструкція до власної або чужої програми;

- Коментарі до своєї або чужої програми;

- Опис очікуваних результатів роботи програми;

- Опис ролевих функцій учасників гри, відмічені помилки.

Лабораторне заняття.

Лабораторне заняття є основною формою роботи учнів в комп'ютерному класі. Нерідко відбувається швидке розподілення фронтальної діяльності на індивідуальну або групову роботу навіть при загальному вхідному завданні. Вирішальну допомогу вчителю виявлять заздалегідь підготовані інструкції до роботи.

До початку роботи учнів вчитель проводить контроль їх готовності. Тим, хто не готовий, не слід сідати за комп'ютер. Учень повинен спочатку розібратися з наступним завданням без комп’ютера, а потім переходити до його виконання.

Таку ситуацію міняють нові програмні засоби, які мають вбудовану контекстну допомогу, розраховані саме на навчання в ході роботи. Але робота з програмами піде інтенсивніше, якщо «допомога» в комп'ютерній програмі допомагає щось згадати, а не відбувається знайомство учня з навчальним матеріалом взагалі вперше.

Учні можуть працювати індивідуально або по два чоловіка за ПЕОМ, в залежності від складності роботи і від наявності комп'ютерів в кабінеті. При тривалій роботі вдвох можливо тривкий розподіл ролей “виконавець-спостерігач”, що веде до різних результатів навчання. По мірі зростання певності і компетентності учнів, їм слід переходити до індивідуальної роботи або міняти пари учнів.

При проведенні фронтальної лабораторної роботи учні порівняно короткий проміжок часу (10-15 хв.) працюють самостійно, але синхронно з програмним продуктом, виконуючи дії спрямовані або на його засвоєння, або на закріплення матеріалу, що був пояснений вчителем, або на перевірку засвоєння отриманого знання або операційного навику. Роль учителя - забезпечення синхронної діяльності учнів і надання негайної допомоги з ініціативи учнів.

При проведенні лабораторної роботи індивідуального характеру учні самостійно працюють з програмним продуктом, виконуючи індивідуальні завдання. Роль вчителя - забезпечення і контроль індивідуальної роботи учнів.

Індивідуальний практикум.

Індивідуальний практикум - більш висока форма роботи в порівнянні з фронтальними лабораторними роботами. Його характерні риси: різнотипність завдань по рівню і складності, більша самостійність, більша опора на підручники, довідковий матеріал, більш складні питання до вчителя.

Прикладом завдання для практикуму може бути укладання опису або інструкції до нової програми. В цілому ця форма заняття є перехідною до позаурочної форми роботи.

При проведенні уроку-практикуму учні виконують за комп'ютером більш об'ємне (складне) індивідуальне завдання, ніж при виконанні лабораторної роботи, в межах 1-2-х уроків. Робота вимагає синтезу знань і вмінь по цілому розділу курсі. Вчитель головним чином забезпечує індивідуальний контроль за роботою учнів.

Методика організації та проведення уроку - практикуму з інформатики. При підготовці цього питання варто звернути увагу на висвітлення наступних положень:

− урок практикум проводиться після вивчення великих розділів, тем, наприкінці півріччя або навчального року;

− на уроці-практикумі учні самостійно виконують, як правило, індивідуальні завдання практичного характеру;

− при проведенні уроку-практикуму реалізуються ідеї диференційованого навчання;

− керування навчальною діяльністю під час уроку-практикуму здійснюється за допомогою інструкції, у якій описана послідовність дій учнів;

− на уроці-практикумі учнями можуть вирішуватися задачі творчого характеру;

− структура уроку-практикуму відбиває специфіку дій вчителя й учнів під час проведення практикуму.

Cтруктура уроку засвоєння нових знань.

1. Перевірка домашнього завдання, актуалізація опорних знань.

2. Повідомлення теми, мети, задач уроку та мотивація навчальної діяльності учнів.

3. Подання нового матеріалу. Сприймання і первинне усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв'язків і відношень між об'єктами вивчення.

4. Узагальнення і систематизація знань.

5. Підведення підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.

Перевірка домашнього завдання.

- Наявність і охайність перевіряється під час обходу класу;

- Зміст роботи, її результати перевіряються фронтально, при активній участі всього класу;

- Більш докладно аналізують тяжкі і недосяжні для багатьох завдання;

- Письмові завдання оцінюються вчителем після уроку - фронтально або вибірково;

- На початку уроку короткочасні письмові роботи, тестові завдання, програмоване опитування (машинний або без машинний варіанти), використання комп'ютерних програм тренувального типу;

- Усне опитування.

В багатьох випадках опорними для засвоєння нових знань є поняття, які були засвоєнні на попередньому уроці. Важливо зосередити увагу учнів на тих особливостях засвоєних понять, на які спирається вчитель при поясненні нового матеріалу.

Повідомлення теми, мети, задач уроку і мотивація навчальної діяльності учнів.

Тему уроку вчитель звичайно повідомляє на початку заняття або при переході до роботи над новим матеріалом. При цьому повідомляється план роботи або основні питання, що підлягають засвоєнню.

В дидактичній літературі рекомендується повідомляти мету і задачі кожного уроку, щоб учень уявляв передбачуваний результат або який звіт може зажадати від нього вчитель, і вмів спланувати свою роботу.

Прийоми повідомлення мети уроку:

- Водночас з оголошенням теми;

- В вигляді проблемного завдання або евристичного питання, пізнавальної задачі, що створюють проблемну ситуацію і викликають бажання подолати протиріччя, виникле при цьому;

- Заздалегідь записати і повісити в кабінеті.

Мотивація навчання може не складати окремого етапу уроку, а вестися на протязі всього заняття, а може бути реалізована в вигляді постановки цікавої задачі, проблеми, прикладу з життєвої практики, що призводить до проблеми, розв'язати яку можна тільки після вивчення нового матеріалу.

Прийоми мотивації:

- Показ практичної значущості теми;

- Створення проблемної ситуації;

- В кінці вивчення нового матеріалу вчитель створює ситуацію успіху на етапі засвоєння нового матеріалу.

Викладення нового матеріалу.

По оцінкам психологів для повноцінного засвоєння матеріалу учні повинні зустрітися з матеріалом в різноманітних ситуаціях і комбінаціях не менш 6 раз.

Прийоми: усне викладення, бесіда, проблемне викладення, самостійна робота по підручнику, спостереження, лабораторний досвід, аналіз експериментального матеріалу, різноманітні демонстрації, використання НІТ.

Узагальнення і систематизація знань

Задача цього етапу - приведення в єдину систему засвоєні на уроці поняття з вивченими раніше знаннями.

Прийоми узагальнення і систематизації:

- Порівняння;

- Зіставлення;

- Укладання таблиць, що систематизують знання;

Для цього етапу виділяють 3-7 хв.

Підведення підсумків уроку:

1. Вчитель стисло повідомляє, що нового дізналися учні на уроці;

2. Як працював весь клас і окремі учні;

3. Оцінює роботу учнів на уроці;

4. Повідомляє домашнє завдання, пояснює зміст домашньої роботи, прийоми і послідовність її виконання і оформлення.

Етапи засвоєння знань.

Етапи засвоєння знань умовно поділяють на три групи. До першої групи відносять актуалізацію опорних знань, мотивацію, сприймання нового матеріалу, аналіз і осмислення засвоєних понять. До другої групи етапів відносять цілеспрямоване запам’ятовування, застосування знань спочатку в стандартних, а потім в порівняно складних ситуаціях, використання отриманих знань та вмінь при розв’язуванні практичних задач. На завершальному етапі засвоєним знанням слід надати узагальнений та систематизований характер

В психології і методиці встановлено, що при вивченні інформатики учні повинні засвоїти не тільки певну суму знань, але і засоби їх отримання.

Форми і засоби перевірки і контролю знань учнів.

Перевірочно-оціночна діяльність вчителя - невід'ємна частина його педагогічної діяльності, важливий чинник поліпшення якості навчання. Нормативні документи, на які повинен орієнтуватися вчитель при перевірці і оцінці знань школярів, - міністерська програма курсу ОІОТ, в якій спеціально виділений розділ «Вимоги до знань і вмінь учнів» а також Критерії оцінок. Важливо, щоб контроль і оцінка знань учнів відповідали загально дидактичним вимогам і виконували облікову, контрольно-корегуючу, навчальну, виховну функції.

Вигляди контролю: поточний, заліково-тематичний, підсумковий.

Одним із ефективним засобів перевірки рівня засвоєння знань учнями є розв’язування задач. Вміння розв’язувати задачі включає цілий спектр інших важливих результатів: володіння поняттями та фактами, вміння аналізувати, узагальнювати, застосовувати вивчені прийоми розумової діяльності, вміння прогнозувати і обґрунтовувати свої висновки. Іншими словами, вміння розв’язувати задачі є десь підсумковим, інтегральним результатом, де набувають актуалізації отримані знання.

Специфічна особливість курсу інформатики - його спрямування на підготовку учнів до наступного використання ЕОМ в практичній діяльності, вироблення у них певних операціональних навичків. Це відбивається на процес перевірки та оцінювання знань учнів - об'єктом контролю стає готовність до різноманітного вигляду навчальної діяльності, сформованість певних вмінь і навичків.

Важливою задачею вдосконалення контролю є залучення учнів до оціночної діяльності, організація на уроці самоконтролю та самооцінювання.