Субота, 07.12.2019, 15:30
Вітаю Вас Гість | RSS


Електронна бібліотека
Володимир-Волинського педагогічного коледжу
ім. А.Ю.Кримського

Мова сайту

Виберіть потрібну мову
Індивідуальний план навчання
Меню матеріалів
Нове на сайті
Додав: [sv]
Коментарів:0Рейтинг:0.0
| лекція-15
|||| 27.11.2019

Додав: [sv]
Коментарів:0Рейтинг:0.0
| лекція-14
|||| 27.11.2019

Додав: [sv]
Коментарів:0Рейтинг:0.0
| лекція-13
|||| 27.11.2019

Останні коментарі
Наш банер


Кількість матеріалів
 Коментарів: 298
 Новин: 87
 Всього матеріалів: 1709
 Форум: 148/4881
 Сайтів: 580
 Гостьова книга: 257
 Статтей: 305
Конкурси для сайтів
Дружні сайти
Лічильник сайту



Каталог матеріалів

Головна » Файли » Матеріали для школи і коледжу » Позакласні заходи


Виховна "Пам'яті Володимира Івасюка"
Незареєстровані користувачі (гості) мають право "завантажувати" лише файли, що розміщенні на віддаленних файлообмінниках.
Щоб "завантажувати" файли з нашого сайту Зареєструйтеся, або Увійдіть під своїм логіном!
27.01.2015, 22:49
СЦЕНАРІЙ ВЕЧОРА  ПАМЯТІ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА
“Талановитого та справжнього забути неможливо”.
Провела  куратор групи Музиченко Л. Б.
 
          Сцена приміщення у тематичному оформленні: портрет Володимира Івасюка, знизу– мольберт, на якому знаходиться скрипка, біля неї - дві червоні троянди, перев’язані чорною стрічкою, збоку – журнальний столик, на ньому – підсвічник із запаленою свічею.
 
 
Звучить музична фонограма пісні "Червона рута", 
на фоні текст ведучих
 
ВЕДУЧА 1:

Сьогодні ця мелодія щемна,
Що людей зачаровує звично,
Що нікому в житті зроду-віку не була чужа... Відспівала душа і в піснях залишилась навічно.          Стала піснею віку Володина світла душа.
 
ВЕДУЧА 2: Така музика може бути створена лише від серця, від любові до життя, до людей, до матері. Вона така довірлива і щира, природна, справжня, вона стукає у двері кожної української родини. Прислухайтесь, скільки первозданної краси в цій чарівній мелодії, скільки мудрості у простих словах.
 
ВЕДУЧА 3: 

Червоная руто, чого ти зів'яла,
Молоденька дівчинонько, чого ж заплакала?
Ти не смійся хоч раз, не кажи, що забула,
А згадай про той час, як ти мавкою була,
Як ночами в лісах ти чар-зілля шукала,
Як з вітрами, мов птах, ти колись розмовляла.
Бачив я тебе в снах, у дібровах зелених.
По яких же шляхах ти вернулась до мене?
 
ВЕДУЧА 4: Так, ще й досі в Карпатах побутує легенда про диво-квітку - червону руту. Квітку ніжну, чарівну, що росте високо в горах і цвіте жовтим суцвіттям. І тільки раз в десятиліття спалахує вона червоно. Кажуть, хто віднайде той  дивоквіт червоний, той причарує людське серце навіки.
 
ВЕДУЧА 1: Упродовж багатьох років рута жила в легенді, чекаючи, щоб хтось молодий і сміливий відкрив і оспівав її. І нарешті - сталося! "Червона рута" стала улюбленою піснею мільйонів людей. Навіть тих, хто не знав імені її автора - Володимира Івасюка.
 
ВЕДУЧА 2: Саме ця пісня принесла всесвітню популярність цьому самобутньому композитору і стала тим повноводним джерелом, із якого бурхливою рікою розіллється українська естрада. (присідають за столик).

Звучить пісня "Червона рута"
Виконує вокальна група
 
Декламація вірша  Л.Тернівської “Володимиру Івасюку”

Читець 1

Він ясним променем зійшов
В твоєму небі, Україно,
Синівську ласку, і любов,
І свою душу солов’їну
 
Вкладав у пісню голосну.
І линула вона над світом
В його окрилену весну
І повне мрій звабливе літо.
 
У пісні тій квітує сад
І розцвітає рута-м’ята,
Дзвінкий струмує водоспад,
Відлуння шириться в Карпатах.
 
Пішов в далекі гори він
І в горах тих ставав високим.
Як малиновий передзвін,
Пісні його летять крізь роки.
 
Їх слухають верхи Карпат,
І полонини, й зірка рання,
Вони зчаровують дівчат
Красою вічного кохання.
 
Квітують мальви, як колись,
І кришталевим водограєм
Стрімкі потоки розлились
Й червона рута розцвітає.
 
 
ВЕДУЧА 3: Володимир Івасюк… Сонце його життя зійшло 4 березня 1949 року в мальовничому буковинському краї, наповненому запахом пахучих смерек, що своїм верховіттям торкаються синього неба, духмяних гірських трав і розкішних квітів на схилах кришталевих потоків, а над Прутом і Черемошем торжествують музи.

ВЕДУЧА 4: Саме тут в привітній хатині, захованій серед кущів пахучого бузку, в родині вчителів Михайла та Софії Івасюків народився і виростав Володя.
 
ВЕДУЧА 1: Щедрість землі увійшла в душу дитини. Блакитне небо оселилося в його очах. Музика зеленого краю лагідно торкнулася поетичного серця хлопця і залишилася з ним назавжди.

ВЕДУЧА 2: Вже п'ятилітнім Володя взяв до рук скрипку з поміткою "від Страдіварі". Полюбив її з першого дотику - до мелодійних і чутливих, як і його юна душа, струн.
 
Звучить  пісня "Балада про дві скрипки"
Виконують студенти
 
ВЕДУЧА 3: Спливали за водою весни. Закінчивши музичну семирічку, Володя вступив до Київської середньої музичної школи ім. М.Лисенка, але через хворобу змушений був покинути навчання. Ще в шкільні роки почав записувати народні пісні, складати власні мелодії, етюди, імпровізації. Знаходив час грати на віолончелі, гітарі, за­хоплювався віршами французьких поетів-символістів, цікавився історією, хімією.

ВЕДУЧА 4: Уже будучи 15-річним, Володимир Івасюк створив вокально-інструментальний ансамбль „Буковинка" - один із перших молодіжних колективів України, а через два роки, працюючи слюсарем на заводі "Легмаш", організував робітничий хор. А далі – навчання в Чернівецькому медичному інституті, Львівському медінституті, консерваторії ім. Лисенка. І завжди поруч з ним була пісня.
 
ВЕДУЧА 1: Був місяць травень. Квітучий травень 1971 року. Ще невідомий на той час молодий композитор написав свою першу пісню "Червона рута". Через тиждень її співала вся Україна, а незабаром ця чарівна мелодія лунала по всьому світу. Раділа буковинська земля і гомоніли сиві Карпатські гори, вітаючи народження свого співця.
 
 
ВЕДУЧА 2:
 
Все співало у його устах,
Скрізь встигав, уперто йшов угору,
Шлях йому стелився у зірках,
Думка рвалась в далеч неозору.
 
ВЕДУЧА 3:

І, здавалось, для таких нема
Ні проблем, ні перешкод, ні втоми.
Сили духу, волі і ума
Досконало поєднались в ньому.
 
ВЕДУЧА 4: Був місяць травень. Народжувалися нові пісні Івасюка: "Пісня буде поміж нас", "Стожари", "Два перстені", "Мальви", "Лиш раз цвіте любов", "Жовтий лист", "Водограй"... Вони, немов птахи, що відчули силу крил, здіймалися з гнізда і летіли у світ, а їх кришталеві звуки злітали до самого неба.
(демонстрація уривку з фільму "Червона рута")

Читець 2:

Водограїв криштальні дзвони
Б'ють по струнах минулих весен.
Пам'ять пісню твою боронить,
Піднімає з розбитих весен.
Пам'ять пісню до серця горне
І несе над бурхливим Прутом,
Колір смутку - багряно-чорний
Затуляє червона рута.

Колір часу не втратить сили,

Голубіють старі джерела.

Мов зоря, на твоїх вітрилах

Квітне рута в карпатських селах.

Звучить пісня "Водограй"
Виконує студентка 

Ведуча 1: Говорити про творчість В.Івасюка і не згадати про Софію Ротару - це все одно, що  говорити про птаха у польоті з  одним  крилом. Це була дивна, платонічна любов, де переплелись шляхи двох великих талантів. Вона відчувала дух його пісень, вона - теж буковинка. Не українка - молдаванка. Може, тому ні на похорони в Львів, ні на відкриття пам'ятника йому в Кіцмані не приїхала. Може, їй, кому він своїм душевним рушничком вистелив дорогу в широкі пісенні світи, просто неможливо змиритися з цим. Скажіть, будьте добрі, кому зігріє серце така зустріч?
 
Звучить пісня "Жовтий лист"
Виконує студентка
 
Ведуча 2. Восени 1978 року Івасюка запросили на зліт творчої молоді до Києва . Там виконуються його твори, зокрема, „Нам спокій, друже, тільки сниться", „Літо пізніх жоржин", сюїта для камерного оркестру. Він писав не просто пісню, а цілий музично-драматичний сценарій. Він намагався зазирнути в душу свого сучасника ї передати всю складність його внутрішнього світу. Вслухаймось в його „Баладу про мальви". Скільки ніжності й драматизму є в цій музиці.
 
Звучить пісняБалада про мальви
Виконує студентка
 
Ведуча 3. Під час перебування у Львові творчі досягнення В. Івасюка увінчалися великими успіхами. Він звертається до незвичного для нього жанру - інструментальної музики. Пише низку п'єс. Композитор любить свою роботу до самозабуття. Та любов відчутна в його піснях, романсах, баладах. Увесь його доробок, залишений нам у спадок, був не короткочасним, а великою творчістю, що відбувалося в болісних роздумах довготривалих пошуках і сумнівах.
 
Ведуча 4. У Володимира Івасюка не було жодної російської пісні, жодної пісні про «світле майбутнє». Це був виклик режимові, якого йому не пробачили.
 
Читець 3

Я несу свою ношу- і тяжка, і безцінна,
Не покину, хоч як хай втомлюся,
Я – щасливий між вас, мене Пісня обрала,
Я за неї із вами молюся
 
Пісне!
Моя бентежна радосте й жадання,
Моя любове перша і остання,
Моя пекельна муко і страждання,
Весняний цвіте мій, тендітний, ранній,
Найкраща жінко, найніжніша,
Моя молитво щира, найсвятіша,
Моя неволе, що солодша меду…
У мене більш доріг нема, окрім тієї, Пісне,
Що до тебе…
 
Ведуча 1.У 1979 році Володимирові Івасюкові було всього 30, а його пісні вже перемагали на міжнародних фестивалях, величезними тиражами виходили його платівки – його талант і його слава були у розквіті. У його творчому доробку 16 пісень на власні слова, понад 50 пісень на слова інших поетів, музика до спектаклів, сюїта на тему народної пісні «Сухая верба».
 
Ведуча 2. 24 квітня 1979 року в обід задзвонив телефон. Дзвонили з консерваторії. Володимир швидко зібрався і пішов… Пішов назавжди, пішов, щоб більше не повернутись… Батьки відразу повідомили про зникнення сина в міліцію, вели пошуки рідні і близькі. Але безуспішно…
 
Читець 4
 
Селянський роде з пращурів-дідів,
З кутею, колядою і дідухом,
Народжуєш великих Кобзарів,
Народжуєш аристократів духом.
Твої сини, народе, плоть від плоті,
Такі заради себе не живуть,
І не чекають, доки ти попросиш,
Вони самі беруть свій хрест й несуть.
Вони своєї гідності не згублять,
За шмат не продадуть, не розміняють,
І не відступляться у мить твою найважчу,
Бо більшої ганьби вони не знають.
Об їх любов всі зрадники спіткнуться,
Вони не пустять їх на твій поріг,
Бо роздумів вони серця гарячі
Кладуть тобі, народе мій, до ніг.
Вони вітрила в бурю не згортають,
Вони з твоїм знаменом попливуть.
Твоє ім’я їх путь благословляє,
Їх сенс життя, його найвищу суть.
Вони солодку, довгождану волю
З боїв виносять на своїх плечах,
Вони умруть без страху і без жалю,
Щоб ти, народе, жив і не зачах.
 
Читець 5
 
Вони не просять оплесків і дяки,
Вино їх слави як би не бродило,
Вони орють на полі твого духу,
Орють невтомно й сіють, щоб родило.
Вінок терновий на чолі ясному –
Високих зір такий жертовний шлях,
Вони – святі, мій хліборобський роде,
Вони нас всіх продовжують в віках.
 
Ведуча 1. Володимира знайшли аж 18 травня у Брюховицькому лісі повішеним. Було багато причин вважати, що його вбили, а самогубство інсценізували, але радянські правоохоронні органи розглядали тільки одну версію – суїцид. Слідство припинили й справу здали в архів. Професор Ганіткевич вважає, що спецслужбам було замало просто знищити українського композитора. Вони все влаштували так, щоб скомпрометувати його: от, мовляв, кумир, якого любили всі українці – насправді неврівноважений самогубець.
 
Звучить «Реквієм» Моцарта. Виходять дівчата у вишиванках із запаленими свічками.
 
Ведуча 2. Ховали Володю 22 травня, в день, коли прах Великого Тараса перевезли на Україну. Дубову труну, прибрану гілками калини і вишитим рушником, люди відмовилися класти на автомобіль й на раменах несли від оселі до самого Личаківського цвинтаря. Це була небачена в ті роки процесія, це була непокора владі. Кажуть, що такого людного похорону не було у Львові з часів прощання з митрополитом Андрієм Шептицьким.
 
Ведуча 3. Про час і місце похорону ніде не повідомлялося. У ВУЗах призначили комсомольські збори з обов’язковою явкою. Були дані вказівки під загрозою виключення чи звільнення  не йти на похорон. Жодної квітки у Львові не знайти, усі вони там – для Володі. Останні живі квіти його останньої весни. Попереду процесії донька відомого львівського художника Володимира Патика – Оксана несла портрет у миртовім вінку. Далі – Назарій Яремчук і Левко Дутківський несли великий вінок з живих білих квітів від Софії Ротару, тріо Мареничів, Юрій Рибчинський, Василь Зінкевич, Ігор Білозір. На вінку тріо Мареничів написали:

Спасибі , друже, за любов жагучу
До рідної Вкраїнської землі,
Повік твою «Червону руту»
Співати будуть солов’ї.
 
Після прощальних слів звучить пісня на слова Б. Лепкого:
«Чуєш, брате мій»
 
Ведуча 4. Упродовж наступних років влада робила все, щоб стерти пам’ять про Володимира Івасюка. Навіть мертвому йому не могли простити його таланту, бо й мертвим він затьмарював своїм талантом живих. І справді, його ненавиділи живим, його боялися мертвим. Могилу тричі підпалювали, а одного разу в зливу горіли квіти. Влада заборонила виконувати його пісні, навіть встановити надгробок на могилі. Пам’ятник на Личаківському цвинтарі постав лише через 10 років після смерті митця. І через 10 років у 1989 «Червона рута» стає назвою однойменного пісенного фестивалю.
 
ВЕДУЧА 1. Володимир Івасюк серед тих небагатьох, що зайняли пісенне небо над нами, змусили нас прислухатись до неповторної краси рідної пісні. Володимир Івасюк, Василь Зінкевич і наймолодший – Назарій Яремчук. Це вони відкрили нову сторінку нашої пісенної творчості, увібравши народні інтонації, дали пісні ширші і дружніші крила, позбавили її отої яловості, яку сповідувала злякана душа чиновників від культури та, певною мірою, і самі  митці «совєцького» режиму. Пісня стала народжувати радість і гнів, доброту і відчуття людської гідності. Та ще забилась у цих піснях струна українського єства, яку не сплутаєш ні з ким і ні з чим.
 
Декламація вірша Ю. Рибчинського "Пам'яті В.Івасюка"
 
Читець 6
 
В терновому вінку мелодій
Навіщо йдеш у небеса?
На кого кидаєш, Володю,
Пісенний наш осінній сад?
Заб’ється мати в дикій тузі,
І сивим левом стане Львів…
На кого кидаєш ти друзів
І потаємних ворогів?
Пішов у синє небо він –
Мій брат по долі і по крові,
І стогне дзвін, сумує дзвін
В душі, і в музиці, і в слові…
Без тебе не квітує квітень,
Без тебе літо, мов зима,
Скажи мені: на тому світі
Є Україна чи нема?
Чи справді там, за небокраєм,
Не знають наших кривд та мук?
Чи там так ангели співають,
Як ми в часи тяжких розлук?
Ти був шаленим і відвертим,
З блакиттю чистою в очах,
Без тебе – всі роялі мертві,
Без тебе –  всі скрипки мовчать.
Як важко, брате мій, без тебе
Сучасну пісню колисать!
Не зорі падають із неба –
Ідуть зірки у небеса.
Пішов у синє небо він –
Мій брат по долі і по крові,
І стогне дзвін, сумує дзвін
В душі, і в музиці, і в слові…
 
ВЕДУЧА 2: Як мало прожито, як багато не сказано. Того, що не встиг сказати В.Івасюк за тридцять своїх літ, вистачить нам для осмислення на довгі-довгі роки.

ВЕДУЧА 3:

Він просто мало жив, він тільки  віть
Людських шукань, врожаїв та політь,
Він тільки іскра ватри молодої,
Буремний крик у сніжному завої,
Клітина вибуху нових століть.
Він просто мало жив. Мені повір.

ВЕДУЧА 4:

Сьогодні, як і три десятки років тому, знову глибоким сумом оповитий Брюховецький ліс, гіркими сльозами плаче українське небо, голосно бамкають кіцманські дзвони. Вони, як і більше ста його пісень, вістять, що Володимир Івасюк - живий, що він завжди йтиме по землі із сонцем в душі, в долонях, бо пелюстки з троянд його пісень упали в наші серця навічно. Його “Пісня завжди буде поміж нас”
 
ВЕДУЧА 1:         
То ж хай ці зболені рядки
Хоча би стрічкою тонкою
Вплетуться в пам'яті вінки
Над ранньою співця труною.
 
ВЕДУЧА 2:
 
Щоби палало невгасимо
Нам у віках ім'я його,
Орфеєм ніжним України
Назвав народ співця свого.

ВЕДУЧА 3:

І вірю я, що у висотах,
Де чистих душ слід не зника,
На чарівній космічній ноті
Бринить Зоря Івасюка.

ВЕДУЧА 4:

Яка б нас не гнітила скрута,
Та виживе наш рідний край,
Бо в нім цвіте "Червона рута"
І грає в горах "Водограй"

Звучить пісня "Пісня буде поміж нас"
Виконує студентка.
Категорія: Позакласні заходи | Додав: Музиченко Л.Б. | Теги: Позакласні заходи, Володимира, Івасюка, Пам'яті, виховна
Переглядів: 2592 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0

Додати публікацію в соціальні сервіси:
Схожі матеріали
Всього коментарів: 0
avatar
Пошук по сайті
Форма входу
Субота
07.12.2019, 15:30

Логін:
Пароль:

[ Керування профілем ]
Навчальні презентації
Рейтинг матеріалів
Сайт з матеріалами д...
Завантажень: 1845
Переглядів: 1267
Додав: Ващук Б.В.
Дата: 18.11.2013

Презентація «Графіки...
Завантажень: 1231
Переглядів: 1396
Додав: Ващук Б.В.
Дата: 30.09.2011

Матеріали для уроків...
Завантажень: 1160
Переглядів: 1727
Додав: Ващук Б.В.
Дата: 19.11.2013

Рейтинг всіх матеріалів
Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Нове на форумі
Рейтинг користувачів
bgd
Файлів: 240
vera_28v
Файлів: 80
лаборант
Файлів: 71
sveta
Файлів: 69
1985
Файлів: 68
Rus2007
Репутація: 1038
bgd
Репутація: 1037
pozitivka_ua
Репутація: 101
slavik513
Репутація: 62
ТА-Т-А
Репутація: 59
bgd
Ранг: Головний адмін
master
Ранг: Адміністратор
Rus2007
Ранг: Адміністратор
yurynets
Ранг: Адміністратор
pozitivka_ua
Ранг: Ветеран спілкування
bgd
Коментарів: 83
pozitivka_ua
Коментарів: 23
slavik513
Коментарів: 16
VeriZon
Коментарів: 7
Танюша
Коментарів: 6
pozitivka_ua
Повідомлень: 569
bgd
Повідомлень: 395
slavik513
Повідомлень: 199
Rus2007
Повідомлень: 144
master
Повідомлень: 139
bgd
Статтей: 69
student15
Статтей: 29
student10
Статтей: 28
student7
Статтей: 23
student14
Статтей: 21

Повний список користувачів
Статистика сайту

Зареєстровано на сайті:

Всього: 3080
Нових за місяць: 15
Нових за тиждень: 3
Нових вчора: 1
Нових сьогодні: 0

Із них:

Адміністраторів: 5
Модераторів: 0
Викладачів: 80
Лаборантів: 8
Студентів: 350
Друзів: 200
Користувачів: 2422

Із них:

Хлопців: 783
Дівчат: 2193

Зараз на сайті:

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сайт сьогодні відвідали
Відвідувачі сайту
Free counters!

Рейтинг ресурсу
Цена vvpk.at.ua Траст vvpk.at.ua
Настоящий ПР vvpk.at.ua vvpk.at.ua Alexa/PR
vvpk.at.ua Tic/PR
Ми зареєстровані:
Каталог україномовних сайтів МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов bigmir)net TOP 100 Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера Белый каталог сайтов Анализ интернет сайта Безкоштовний каталог сайтів

© ВКНЗ "Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А.Ю.Кримського", 2011-2019
Розробка і дизайн: Ващук Б.В.